“Світ божеволіє, коли щось видається йому незнаним. Світ боїться, коли стрічається з чимось иншим, не таким, до якого звик…
Він хмуриться. Придивляється. Не сприймає.
А потім маленькі серця розгойдують дорослий світ щирістю й тихим голосом добра. І той розплющує вічі ширше, здивований, не йме віри в те, що не помічав дивних квітів і бурхливої свободи, яку пригоршнями роздають ці діти кожному, хто відчиняє до них двері
Учитись бути цілісно справжніми” – Тетяна Юзвяк.
\\